Про хірургію, нові методики, профілактику, медпрацівників і пацієнтів

Велике інтерв'ю для газети "Галичина" під заголовком «Панацея в останній інстанції. Анатолій Богуш: Чим частіше звертатися до лікарів, тим менший ризик опинитися на операційному столі» дав завідувач хірургічного відділення КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради», заслужений лікар України, багаторічний голова первинної профспілкової організації ЦМКЛ Анатолій Богуш.

Воно буде передруковане в часописі «Пульс профспілки». А наразі – деякі витяги з нього.

– Скільки операцій здійснюєте на рік? Скажімо, за підсумками 2025-го...

– Торік ми виконали 3 356 хірургічних втручань – тобто, як бачите, проводили у середньому по 9-10 операцій щодня, якщо враховувати й вихідні. І це на 100 більше, ніж 2024 р. Тенденція до збільшення цього числа спостерігається щороку. Це свідчить про авторитет нашого відділення й нашої лікарні загалом. І означає, що ми розвиваємося, попри війну й посилення конкуренції у нашій сфері, адже, крім ЦМКЛ, в області діють й інші лікувальні установи, у тому числі й чимало приватних клінік, у яких теж проводять оперативне лікування…

Є можливість виконувати ще більшу кількість хірургічних втручань. Маємо достатньо відповідного обладнання. В нашій операційній можуть одночасно працювати шість бригад хірургів, анестезіологів, медсестер за столами, оснащеними всім необхідним. Наразі ж зазвичай одночасно проводимо чотири-п’ять таких операцій.

– З того числа всіх хірургічних втручань, здійснених торік, який відсоток лапароскопічних?

– Усього зробили 769 таких операцій. Вони тим хороші, що вже через кілька годин після такого хірургічного втручання пацієнти можуть ходити й не потребують великої кількості знеболювальних препаратів. І це головне. А відповідно лапароскопія дає можливість скоротити термін перебування прооперованих у стаціонарі.

– 769 – це вже добра чверть від загальної кількості…

– Розумію, що ви хочете цим сказати. Та все ж я не проводив би таких порівнянь. Адже є багато хвороб, які не підлягають малоінвазивній хірургії. Тому відношення числа лапароскопічних операцій до загальної кількості хірургічних втручань у відділенні загальної хірургії залежить не лише від нашого неухильного поступу в освоєнні новітніх малоінвазивних технологій і охопленні ними чимраз більшого числа патологій, що потребують оперативного лікування, а й від того, з якими саме недугами частіше приходять до нас пацієнти й чи підлягають вони лапароскопії у принципі.

З другого боку, в окремих вельми складних випадках практикуємо так звані гібридні операції – одну частину хірургічного втручання проводимо лапароскопічним методом, а іншу – через класичний розтин. У такий спосіб, – а це вже новітні підходи в хірургії, – виконали зокрема і три операції Льюїса, які проводять при пухлинах стравоходу. Тішить і те, що виконали 21 панкреатодуоденальну резекцію (у народі кажуть – ПДР), або операцію Віппла, – це складне й громіздке хірургічне втручання з видалення частини підшлункової залози, дванадцятипалої кишки, частин шлунка, жовчного міхура та жовчних проток.

– Скільки у тому всьому проводите так званих планових операцій? А скільки ургентних?

– Звичайно, що планова хірургія з її 83,36 відсотка значно переважає ургентну, на частку якої припадає лише відповідно 16,64. Гостра ургентна хірургія на особливому контролі в нашій лікарні, і її надаємо цілодобово, незалежно від того, чергова ЦМКЛ по місту чи ні.

– Але ще роз’ясніть нашим читачам, що таке симультанні операції, які практикують у Вашому відділенні, як про це свідчить сайт ЦМКЛ?

– Це коли, як мовлять, за один раз і під одним наркозом проводимо кілька хірургічних втручань. Як правило, немає пацієнта, в якого була б лише одна-єдина якась патологія. На своїй практиці майже щодня переконуємося в тому. Коли бачимо, що під час корекції чогось одного треба видалити й щось інше, чи навпаки, і якщо хворий підлягає такій подвійній хірургії і є для того умови, то обов’язково виконуємо симультанні операції. Навіть попри те, що НСЗУ їх і не оплачує.

– То вам із комерційної точки зору й невигідно виконувати симультанні операції.

– Може й так, але ми завше у таких випадках виходимо з інтересів пацієнта, а не з меркантильних міркувань. Робимо так, аби людині було краще.

– Що визначальне у практиці Вашого відділення – вправність фахівців чи технологічні новації? Якщо, звісно, можна так розмежовувати ці складові…

– Жодна з операцій, які ми здійснили, не була й не є шаблонною. Кожна по-своєму унікальна, навіть якщо й проводимо їх за одними й тими самими перевіреними методиками. Буває, як ми потім визначаємо під час розборів наших хірургічних втручань, що десь вирішальною є і спритність рук хірурга чи його інтуїція, що підказала, як правильно вчинити, а десь, образно кажучи, більше спрацювала саме технологія. Але загалом успішна робота в операційній ґрунтується на синтезі людських зусиль та роботи відповідного обладнання, яке значно полегшує працю хірурга та зменшує для нього ризик помилитися.

Нам не бракує ні вправних рук, ні новітнього устаткування. Принаймні доволі суворі вимоги НСЗУ щодо кадрового, технологічного, матеріально-технічного забезпечення виконуємо належно. Ба більше. Ми не могли б робити таких високопрофесійних оперативних втручань, якби в нас не було чи то одного, чи другого й третього. Радий, що адміністрація лікарні в усьому йде нам назустріч. Скажімо, лише торік за особистого сприяння генерального директора ІФЦМКЛ Тараса Масляка установа придбала для нашого відділення найсучаснішу, із 3D-зображенням, лапароскопічну стійку вартістю 12 мільйонів гривень, яка дає можливість виконувати вельми складні малоінвазивні операції.

Тоді ж придбали лише трішки дешевший ультразвуковий скальпель, який використовуємо під час хірургічних втручань на печінці та підшлунковій залозі. Поява такого знаряддя – істотний крок уперед і в галицькій хірургії загалом.

З другого боку, в нас оперує близько трьох десятків хірургів. Причому далеко не всі з них штатні працівники. Залучаємо до роботи на різних умовах і відповідних співробітників профільної кафедри Івано-Франківського національного медичного університету, і лікарів з інших медичних установ, як і з поліклініки ЦМКЛ. Тобто хірургів вистачає. І я дбаю й про те, щоби кожен із них як спеціаліст загальної хірургії був ще й фахівцем вузької спеціалізації. Тож є в нас і свої судинні й торакальні хірурги, фахівці, які спеціалізуються на дитячій хірургії, онкології…

Скажімо, дуже хороші результати з ПДР маємо завдяки професорові Володимиру Пилипчуку, котрий проводить ці оперативні втручання. А ще працюють у нас і такий відомий науковець і практик, як професор Ростислав Сабадош, і Зіновій Витвицький як відомий торакальний хірург, й інші професійні та досвідчені фахівці.

А той постійний велелюдний рух, який ви бачили у підрозділі загальної хірургії ЦМКЛ, – це водночас і причина, і наслідок чільного принципу в нашій діяльності, якого дотримуються всі в колективі: працювати максимально професійно і дбати про імідж відділення. По суті, правило тут одне: кожному пацієнтові, незалежно від того, з якою хворобою звертається до нас, маємо надати належну медичну допомогу.

Новини